На початку хотілося б відзначити Кабінет міністрів України і Міністерство інфраструктури за те, що прийняли довгоочікуване рішення, яким виклали Стратегію розвитку морських портів до 2038 року в новій редакції. Стратегія вийшла багатогранним документом, проте я б хотів сконцентруватися на можливостях для приватного бізнесу, який я сьогодні представляю.
Вектори розвитку в розрізі кожного порту. Головне побажання бізнесу, яке озвучувалося на початку процесу актуалізації стратегії – крім галузевих векторів розвитку – передбачити конкретні проекти розвитку в розрізі кожного порту, адже стратегія є основою для розробки планів розвитку по кожному порту. У додатку до актуалізованої стратегії Мінінфраструктури включило пріоритетні заходи на коротко- (5 років), середньо- (10 років) і довгострокову (до 2038 роки) перспективу. Такі заходи включають інфраструктурні проекти терміналів і АМПУ, окреслюють необхідний розвиток зовнішніх авто- і залізничних підходів і, крім іншого, бачення майбутнього державних стивідоров, а також оптимізацію (укрупнення) адміністрацій портів (філій АМПУ) в малих портах. Наприклад, задекларовано досягнення глибини 21 метри в порту Південний і опрацювання питання про доцільність і пошуку фінансування проекту днопоглибленні БДЛК до 13,5 метрів, розвиток припортових залізничних станцій в Одесі та Миколаєві. Бізнес повинен брати активну роль у моніторингу виконання положень стратегії і впливати на розробку планів розвитку через поради портів.
Уряд задекларував подальший рух по курсу виходу держави з стивідорної бізнесу. Після двох перших пілотів в портах Ольвія і Херсон, Стратегією передбачається підготовка проектів ДПП з майном державних стивідоров, які залишилися портах. Крім цього, Стратегією задекларовано сприяння вільній конкуренції на ринку послуг з перевалки вантажів, буксирного флоту, бункерування, швартування, обслуговування пасажирів, збору суднових відходів і залишків вантажу, днопоглиблювальних робіт. Хочеться вірити, що і портофлот державних стивідоров перейде в управління професійних операторів або концесіонерів на конкурентних підставах. Залишається справа за малим – активно і ритмічно розробляти нові концесійні проекти з залученням думки гравців ринку (market sounding) і з урахуванням отриманого досвіду. У підсумку до 2038 року держава має залучити інвесторів до перепрофілювання та модернізації всіх державних потужностей з перевалки вантажів.
Приватизація потужностей. Безумовно вперше, за винятком переліків Фонду держмайна, на урядовому рівні прозвучала усвідомлена пропозиція щодо приватизації активів державних стівідоров. Йдеться про державних операторів в портах Скадовськ, Білгород-Дністровський та Усть-Дунайськ. Уряд також передбачає їх приватизацію в найближчій перспективі. Це нішеві порти, на які теж знайдеться свій покупець. Але для того, щоб якісно підготувати їх до продажу потрібно підійти до цього дуже відповідально. Навіть порт з малими глибинами – не просто виробничий майданчик в обласному центрі. Вихід до води з водними підходами – дефіцитний в будь-якій країні. Потрібно детально продумати інвестиційні та соціальні зобов’язання для переможця, при цьому зі свого боку держава повинна максимально підготувати об’єкт – очистивши його від арештів, блокування рахунків, по можливості – боргів, оформивши майно і земельні ділянки. Цікавим в цьому випадку буде кейс отримання причалів в оренду.